Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ)

Метод екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) полягає в тому, що запліднення відбувається поза організмом жінки.

Абсолютними медичними показами для застосування ЕКЗ з боку жінки є відсутність маткових труб або їх дефекти. З боку чоловіка — це недостатня кількість або відсутність сперматозоїдів у сім’яній рідині. Існує також багато відносних (неоднозначних) медичних показів, які можна визначити під час індивідуального обстеження.

Існують різні протоколи проведення програми ЕКЗ. Найчастіше ми використовуємо так званий довгий протокол. Між 19-им та 23-ім днем циклу ми вводимо жінці препарат, який готує організм до гормональної стимуляції. Через деякий час проводиться стимуляція фолікулів за допомогою препаратів, що сприяють їх росту. Це відбувається під ультразвуковим та гормональним контролем. Коли фолікули виростають до певного розміру, проводиться пункція. Ця процедура займає кілька годин і не вимагає перебування у стаціонарі. Одразу після пункції відбувається запліднення. Через кілька днів після запліднення здійснюється перенос ембріона — це абсолютно безболісна процедура, за якою можна спостерігати за допомогою УЗД. За два тижні жінка здає аналіз на вагітність.

Перед застосуванням програми ЕКЗ ми проводимо всебічні обстеження, щоб виключити / мінімізувати можливі ризики.

Ризиком застосування ЕКЗ може бути синдром гіперстимуляції, алергічні реакції, багатоплідна чи позаматкова вагітність. Ці ризики ми намагаємось звести до мінімуму.

Це ще не вирок! Жінка обов'язково має пробувати ще. При стимуляції ми отримуємо більше п'яти яйцеклітин, а отже більше ембріонів. Після того, як ми перенесли ембріони в порожнину матки залишаються ембріони. Ми проводимо кріо-консервацію тих ембріонів, що залишились і таким чином отримуємо можливість провести наступні спроби запліднення з меншими навантаженнями на жіночий організм.